Богдан Хмельницкий

Тридцатилетняя война еще тлеет. Франция сильно истощена. Резко ухудшаются отношения между Польшей, Османской империей и ее вассалом, Крымским ханством. В Украине создаются первые отряды казачьей освободительной армии. В самой Польше тоже обостряется борьба за трон. И теперь уже не только во Франции, но и в Польше, а также в Украине рассчитывают на сабли опытных, добывших себе европейскую славу воинов. Сюжетно этот роман является продолжением романа «Рыцари Дикого поля».

Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. І він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а визначає багато проблем, які хвилюють наших сучасників. Перший історичний роман «Мальви» (1968) приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Р. Іваничук зображує події, мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Він розповідає історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих бусурманством юнаків і дівчину, яких автор символічно називає мальвами. Також до IV тому зібрання творів Р. Іваничука увійшов його есей «Як я шукав свої “Мальви”» (1970).

Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов'язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони їх поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільский, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України XVII сторіччя…

Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов'язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони їх поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільский, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України XVII сторіччя…

«В истории многое зависит от случайностей. Что было бы, если бы Мстислав Удатный не перебил монголо-татарское посольство? Может быть, монголо-татарская орда и не двинулась бы на запад, а пошла на завоевание Японии или Индии? Что было бы, если бы Богдан Хмельницкий остался сотником реестрового войска на службе у польского короля или после битвы под Пилявцами двинул свои полки на Варшаву? Но величайшая мудрость мира давно сформулирована: история не терпит сослагательного наклонения. Эта мысль верна, и с этим, конечно, нужно согласиться, если нет возможности изменить ход истории. А если такая возможность есть?». © Богачев С.В., 2016 г.

В истории многое зависит от случайностей. Что было бы, если бы Мстислав Удатный не перебил монголо-татарское посольство? Может быть, монголо-татарская орда и не двинулась бы на запад, а пошла на завоевание Японии или Индии. Что было бы, если бы Богдан Хмельницкий остался сотником реестрового войска на службе у польского короля или после битвы под Пилявцами двинул свои полки на Варшаву? Но величайшая мудрость мира давно сформулирована: история не терпит сослагательного наклонения. Эта мысль верна, и с этим, конечно, нужно согласиться, если нет возможности изменить ход истории. А если такая возможность есть?

После удачного штурма Дюнкерка, казаки, во главе с князем Одаром-Гяуром и полковником Сирко, решительно отбивают атаки испанцев на близлежащий форт и совершают освободительные рейды вдоль побережья Ла-Манша. На их сабли делают ставки, с одной стороны, кардинал Мазарини, уже видевший себя единоличным правителем Франции, с другой – принц де Конде, не желавший мириться с тем, что страной правят любовники – кардинал и Анна Австрийская. А еще их пытаются втянуть в парижскую интригу, связанную с борьбой претендентов на польскую корону, поскольку Франция уже видела себя в роли западноевропейской покровительницы политически ослабленной Польши. Сюжетно этот роман является продолжением романа «Французский поход».

Якщо спитати в пересічної людини, що вона знає про українсько-російське зближення 1653—1655 рр., то після того, як буде названо ім’я Богдана Хмельницького (зазвичай перша асоціація), одразу ж прозвучить: «Переяславська рада». Насправді все не так просто. Протягом 1653—1655 років відбулося чимало подій, і Переяславська рада 1654 року не перша і аж ніяк не найголовніша з них. Утім в історії України, напевно, немає більш суперечливої в оцінках істориків події, ніж українсько-російський союз 1653—1655 рр. Ще М. С. Грушевський слушно зауважував, що ніхто ні тоді, в XVII столітті, ні пізніше й гадки не мав про те, якого значення набуде з часом ця подія для України…

Наймасштабнішою битвою періоду Української національно-визвольної війни 1648 – 1654 років була битва під Берестечком, де в бою зіткнулися, з одного боку, козацько-селянське військо Богдана Хмельницького, його союзники кримські татари та військо Речі Посполитої – з іншого. Катастрофа під Берестечком стала останньою краплею, що переповнила чашу українсько-польської боротьби і зробила неможливим подальше спільне існування шляхетської Польщі та козацької України в єдиній державі. Після цього громадянська війна, що формально тривала в одній країні – Речі Посполитій, остаточно переростає в українсько-польську війну.

Перший історичний роман «Мальви» (1968) приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Він зображує події мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Автор розповідає про історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих басурманством юнаків і дівчинку, яких автор символічно називає мальвами. У романі «Орда» (1992) відтворені події мазепинської доби в історії України – зруйнування гетьманської столиці Батурина.

В Западной Европе идет Тридцатилетняя (1618–1648) война. Франция, которая воюет против Испании и ее союзников, крайне истощена. Первый министр Франции кардинал Мазарини, правивший вместе с королевой-регентшей (при пятилетнем короле Людовике XIV) Анной Австрийской, устами посла Франции генерала де Брежи обращается к союзному польскому королю Владиславу IV с просьбой срочно прислать воинов. По приказу Владислава в Париж на переговоры с королевой и первым министром должны отправиться молодые офицеры реестрового (то есть пребывающего на службе у короля) казачества – Богдан Хмельницкий и Иван Сирко, впоследствии известные полководцы. Роман «На острие меча» открывает цикл романов Богдана Сушинского «Казачья слава».

Последние бои во имя Франции казаки ведут уже тогда, когда сама Франция оказалась на грани гражданской войны из-за осложнившейся борьбы за власть между принцем Конде и его сторонниками с одной стороны, и кардиналом Мазарини и Анной Австрийской – с другой. Еще больше обостряется ситуация, когда в дела Парижа в лице папского нунция Барберини вмешивается Ватикан… Но завершается Тридцатилетняя война, а следовательно, заканчивается и французский поход казаков, остатки которых князь Гяур приводит в Украину, чтобы сразу же включиться в гражданскую войну в Речи Посполитой. Сюжетно этот роман является продолжением романа «Костры Фламандии».

Середина XVII века. Зная о критическом состоянии здоровья польского короля Владислава IV, королева Мария Гонзага всеми силами организует поиски возможного претендента на трон короля. Сейм обращает свой взор на трансильванского князя Любоша Ракоци. Более того, Трансильвания может стать надежным союзником Польши, заменив ослабленную в многолетней войне Францию. В это же время генеральный писарь реестрового казачества полковник Богдан Хмельницкий ведет сложную и опасную дипломатическую игру. Движимый чувством мести за убитого поляками сына и уведенную в плен жену, а также желанием освободить Украину от любой формы зависимости и угнетения, он замышляет поднять всеукраинское антипольское восстание. Сюжетно этот роман является продолжением романа «Саблями крещенные».

Сюжетно этот роман является продолжением романа «На острие меча». После успешных переговоров, во время которых не обошлось без интриг, Б. Хмельницкий и И. Сирко возвращаются в Польшу и Украину. Здесь они формируют отряд казаков-добровольцев, которые во главе с князем Одаром-Гяуром и полковником Сирко на судах отправляются из польского Гданьска во Францию. В это время французские войска во главе с принцем де Конде предпринимают несколько штурмов крепости Дюнкерк, но все они оказываются безуспешными. Вовремя прибыть к месту назначения, чтобы, высадившись, по суше идти к Дюнкерку, казаки не смогли. Наткнувшись на испанскую эскадру, они в ночном бою берут ее на абордаж, а затем принимают смелое решение: прорываться ночью по каналу в порт Дюнкерк, чтобы с ходу штурмовать крепость со стороны моря. Такого нападения испанский гарнизон, не ведавший о прибытии казаков, никак не ожидал…

В Западной Европе идет Тридцатилетняя (1618–1648) война. Франция, которая воюет против Испании и ее союзников, крайне истощена. Первый министр Франции кардинал Мазарини, правивший вместе с королевой-регентшей (при пятилетнем короле Людовике XIV) Анной Австрийской, устами посла Франции генерала де Брежи обращается к союзному польскому королю Владиславу IV с просьбой срочно прислать воинов. По приказу Владислава в Париж на переговоры с королевой и первым министром должны отправиться молодые офицеры реестрового (то есть пребывающего на службе у короля) казачества – Богдан Хмельницкий и Иван Сирко, впоследствии известные полководцы. Книга выходила ранее в другой серии.

Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. І він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а визначає багато проблем, які хвилюють наших сучасників. Перший історичний роман «Мальви» (1968) приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Р. Іваничук зображує події, мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Він розповідає історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих бусурманством юнаків і дівчину, яких автор символічно називає мальвами. Також до IV тому зібрання творів Р. Іваничука увійшов його есей «Як я шукав свої “Мальви”» (1970).