Авторська збірка

Іван Драч (нар. 1936 р.) – людина різнобічно обдарована: він відомий широкому загалу не тільки як поет, перекладач, мислитель, громадський діяч, політик, перший голова Народного Руху України (1989), Герой України (2006), а і як кіносценарист і драматург. За сценаріями Драча свого часу було створено низку справді культових фільмів – «Криниця для спраглих» (196?), «Камінний хрест» (1968), «Пропала грамота» (1972) та ін. До видання увійшли сценарії та кіноповісті митця, визнані знаковими сторінками вітчизняного кінематографа.

Іван Драч (нар. 1936 р.)□– відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Протягом більш як п’яти десятиріч літературної діяльності він видав багато збірок поезій, драматичних творів, перекладів, кіноповістей. І. Драчеві притаманні ерудиція, вимогливий смак, масштабність бачення художнього життя, проникливість і гострота характеристик, бездоганність стилю. Його поезія – це насамперед поезія запитань, а не відповідей, поезія поставлених проблем, спроба достукатися до людини.

Ім’я Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.) відомо не лише в Україні, а й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський діяч, перший голова Народного Руху України (1989), лауреат Шевченківської і Державної премій СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Поезія Івана Драча виразно сучасна, масштабна, інтелектуальна, емоційно насичена, вона дозволяє читачеві повернутися в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає перейнятися тривогами нашого часу. До видання увійшли поезії із книжок «Противні строфи» (2005), «Із майбутньої книги» (2007), «Сивим конем» (2011), «SатирикоN. Pro i contra» (2015), в яких поет чуйно вловив найтонші вібрації сучасності.

Кшиштоф Зануссі (нар. 1939 р.) – видатний польський режисер, сценарист і письменник, лауреат багатьох кінофестивалів – Каннського (1980), Венеційського (1982 і 1984), ХХІІ Московського (2000) та ін., володар численних призів, серед яких – премія ім. Параджанова «за внесок у світовий кінематограф» на Єреванському міжнародному кінофестивалі (2005). У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Зануссі «Час помирати» (2013) та «Стратегії життя, або Як з'їсти тістечко і далі його мати» (2015). До видання увійшли чотири п’єси Кшиштофа Зануссі, вперше перекладені українською. Кожна з них являє собою спробу художнього розв’язання тієї чи іншої непростої морально-філософської дилеми. Це може бути чесність проти лжі, як-от у «Неприступній», людська гідність проти підлості, як у «Передплаченому милосерді», вибір між любов’ю земною та небесною, як у «Внутрішніх голосах», чи між сумлінням та ілюзією вседозволеності, як у «Страті двійника». Загальнолюдська проблематика, порушена в цих творах, не залишить байдужим навіть найвибагливішого читача-інтелектуала, а гострі діалоги, влучно виписані антагоністичні характери і вправна драматургія спонукають замислитися над постановкою п’єс Кшиштофа Зануссі на українській театральній сцені.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Він автор багатьох збірок поезій, перекладів, кіноповістей, а також драматичних творів. У своїх п’єсах, присвячених видатним людям України та світу, а саме: Тарасові Шевченку («Гора»), Пабло Неруді («Зоря і смерть Пабло Неруди»), В. Сухомлинському («Дума про Вчителя»), В. Сосюрі («Оріон Золотий»), – Іван Драч прагне якомога ясніше висвітлити драматизм цих творців, віднайти гармонію в круговерті страждань і перемог, переслідувань і визнань, злочинів і надій, любові й ненависті, добра і зла. Драматична поема «Соловейко-Сольвейг» порушує питання матеріального й духовного, розумового і чуттєвого в житті та творчості.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – неоднозначна фігура українського культурного простору. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, політик, лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Творчість Драча відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. В літературі доби «шістдесятників» його поезія свого часу наробила чимало галасу. В кінематографі саме за сценаріями Драча було створено низку справді культових фільмів – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест». До видання увійшли вірші, написані у 60—70-ті роки минулого століття, в яких чудово розкривається непересічний поетичний талант І. Драча.

Ім’я Івана Драча (нар. 1936 р.) відомо не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадсько-політичний діяч, перший голова Народного Руху України, Герой України (2006), I. Драч до того ж має й величезний публіцистичний доробок. До видання увійшли інтерв’ю, вибрані статті та есеї Івана Драча, присвячені знаменитим людям – Г. Сковороді, Т. Шевченку, О. Гончару С. Параджанову, Е. Хемінгуею, П. Неруді та багатьом іншим, – в яких яскраво розкрився публіцистичний талант митця.

Життєву, творчу, громадську й політичну позиції Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.), видатного українського поета, культурного, громадського і політичного діяча, визначають інтелектуалізм і раціоналізм. Вони тісно між собою переплетені й взаємодіють в усіх видах діяльності митця, залишивши відбиток на його стосунках з українською діаспорою. Широкий і глибокий погляд І. Драча на проблеми світового українства на повну силу розкрився під час підготовки й проведення під його керівництвом міжнародних форумів. Доповіді, виступи Івана Драча на цих всеукраїнських заходах, його інтерв’ю українським і західним ЗМІ не втратили своєї актуальності й нині. Віриться, не втратять і для майбутніх часів.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – неоднозначна фігура українського культурного простору. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, політик, лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Творчість Драча відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. В літературі доби «шістдесятників» його поезія свого часу наробила чимало галасу. В кінематографі саме за сценаріями Драча було створено низку справді культових фільмів – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест». До видання увійшли вірші, написані у 60—70-ті роки минулого століття, в яких чудово розкривається непересічний поетичний талант І. Драча.

Іван Драч (нар. 1936 р.)□– відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Протягом більш як п’яти десятиріч літературної діяльності він видав багато збірок поезій, драматичних творів, перекладів, кіноповістей. І. Драчеві притаманні ерудиція, вимогливий смак, масштабність бачення художнього життя, проникливість і гострота характеристик, бездоганність стилю. Його поезія – це насамперед поезія запитань, а не відповідей, поезія поставлених проблем, спроба достукатися до людини.

Кшиштоф Зануссі (нар. 1939 р.) – видатний польський режисер, сценарист і письменник, лауреат багатьох кінофестивалів – Каннського (1980), Венеційського (1982 і 1984), ХХІІ Московського (2000) та ін., володар численних призів, серед яких – премія ім. Параджанова «за внесок у світовий кінематограф» на Єреванському міжнародному кінофестивалі (2005). У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Зануссі «Час помирати» (2013) та «Стратегії життя, або Як з'їсти тістечко і далі його мати» (2015). До видання увійшли чотири п’єси Кшиштофа Зануссі, вперше перекладені українською. Кожна з них являє собою спробу художнього розв’язання тієї чи іншої непростої морально-філософської дилеми. Це може бути чесність проти лжі, як-от у «Неприступній», людська гідність проти підлості, як у «Передплаченому милосерді», вибір між любов’ю земною та небесною, як у «Внутрішніх голосах», чи між сумлінням та ілюзією вседозволеності, як у «Страті двійника». Загальнолюдська проблематика, порушена в цих творах, не залишить байдужим навіть найвибагливішого читача-інтелектуала, а гострі діалоги, влучно виписані антагоністичні характери і вправна драматургія спонукають замислитися над постановкою п’єс Кшиштофа Зануссі на українській театральній сцені.

Ім’я Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.) відомо не лише в Україні, а й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський діяч, перший голова Народного Руху України (1989), лауреат Шевченківської і Державної премій СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Поезія Івана Драча виразно сучасна, масштабна, інтелектуальна, емоційно насичена, вона дозволяє читачеві повернутися в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає перейнятися тривогами нашого часу. До видання увійшли поезії із книжок «Противні строфи» (2005), «Із майбутньої книги» (2007), «Сивим конем» (2011), «SатирикоN. Pro i contra» (2015), в яких поет чуйно вловив найтонші вібрації сучасності.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Він автор багатьох збірок поезій, перекладів, кіноповістей, а також драматичних творів. У своїх п’єсах, присвячених видатним людям України та світу, а саме: Тарасові Шевченку («Гора»), Пабло Неруді («Зоря і смерть Пабло Неруди»), В. Сухомлинському («Дума про Вчителя»), В. Сосюрі («Оріон Золотий»), – Іван Драч прагне якомога ясніше висвітлити драматизм цих творців, віднайти гармонію в круговерті страждань і перемог, переслідувань і визнань, злочинів і надій, любові й ненависті, добра і зла. Драматична поема «Соловейко-Сольвейг» порушує питання матеріального й духовного, розумового і чуттєвого в житті та творчості.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – людина різнобічно обдарована: він відомий широкому загалу не тільки як поет, перекладач, мислитель, громадський діяч, політик, перший голова Народного Руху України (1989), Герой України (2006), а і як кіносценарист і драматург. За сценаріями Драча свого часу було створено низку справді культових фільмів – «Криниця для спраглих» (196?), «Камінний хрест» (1968), «Пропала грамота» (1972) та ін. До видання увійшли сценарії та кіноповісті митця, визнані знаковими сторінками вітчизняного кінематографа.

Життєву, творчу, громадську й політичну позиції Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.), видатного українського поета, культурного, громадського і політичного діяча, визначають інтелектуалізм і раціоналізм. Вони тісно між собою переплетені й взаємодіють в усіх видах діяльності митця, залишивши відбиток на його стосунках з українською діаспорою. Широкий і глибокий погляд І. Драча на проблеми світового українства на повну силу розкрився під час підготовки й проведення під його керівництвом міжнародних форумів. Доповіді, виступи Івана Драча на цих всеукраїнських заходах, його інтерв’ю українським і західним ЗМІ не втратили своєї актуальності й нині. Віриться, не втратять і для майбутніх часів.

Ім’я Івана Драча (нар. 1936 р.) відомо не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадсько-політичний діяч, перший голова Народного Руху України, Герой України (2006), I. Драч до того ж має й величезний публіцистичний доробок. До видання увійшли інтерв’ю, вибрані статті та есеї Івана Драча, присвячені знаменитим людям – Г. Сковороді, Т. Шевченку, О. Гончару С. Параджанову, Е. Хемінгуею, П. Неруді та багатьом іншим, – в яких яскраво розкрився публіцистичний талант митця.

«В якій тісній шкарлупині я живу – затурканий моїми жалюгідними п’ятьма почуттями, гордий своїм темним розумом, своєю безпорадною інтуїцією!» – вигукує один з героїв Марини та Сергія Дяченків, пізнавши іншу реальність. Казкові персонажі, з людськими емоціями і проблемами, буденність, що несподівано повертається магічним боком, Місто, яке має розум і особистість, – це не тільки захоплюючі сюжети, а й пожива для роздумів. Саме це й відрізняє прозу Дяченків від інших, – філософський зміст, одвічні питання, на які, можливо, немає відповіді, але які повинна поставити собі кожна людина… У збірку війшли повісті та оповідання «Підземний вітер», «Трон», «Тіна-Делла», «Суддя», «Сліпий Василіск», «Фенікс», «Казка про Золотого Півника», «Хуррем, або Усміхнена» та інші.

До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків». «Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу. Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…

«По той бік принципу задоволення» – збірка наукових праць, які були опубліковані у 20–30 рр. ХХ століття й присвячені розгляду понять «свідоме» та «несвідоме». Його висновок стосовно наявності у несвідомому потягу до смерті, що базувався на аналізі поведінки ветеранів та інвалідів Першої світової війни, й сьогодні є актуальним для терапії травматичних неврозів та є шляхом розуміння природи неврозу нав’язливих станів, меланхолії та депресії. У своїй праці «Я і Воно» З. Фройд розкриває суть класичної для психоаналізу моделі психіки, складові якої Воно – несвідоме, Я – свідоме, або Его та Над-Свідоме – Супер-Его, або Цензор та їх взаємодія. У статті «Майбутнє однієї ілюзії» – одній із пізніх праць науковця – з погляду психоаналізу розглянуто вплив моральних чинників на взаємини всередині суспільства та причини виникнення релігійних вірувань.