Такого фентезі ви ще не читали! Ви не знайдете тут ані ельфів з гоблінами, ані абстрактної боротьби світла з темрявою, ані ідеальних залізобетонних героїв, Зате всі згадані історичні факти достовірні. Сюжет роману розвивається на тлі героїчних і трагічних подій Хмельниччини у 1651–1652 рр. Головний герой, який мимоволі вплутався у боротьбу розвідок балканських князівств, після тривалих поневірянь опиняється на Січі й під час виконання чергового наказу дізнається, що отаман загону – чаклун…


зарубежное фэнтези

книги про волшебников

магія

козацька доба

чаклуни

Обре, сховайся добре!

Покохати відьму

Монети для патріарха

Коммерсантъ (понедельник-пятница) 136п-2020

За горизонтом. Стихи

Elogio de la quietud

Annie Dunne

Молодая гвардия

Вторжение. Четвертый Лорд. Книга 2

В. Г. Короленко

Drug Concentrations in Neuropsychiatry

Потреблятство. Болезнь, угрожающая миру

Епархиальный суд

<p>Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.</p></section><p>Примечания</p><section><p>1</p><p><em>Переклад з латини Михайла Білика</em></p></section><section><p>2</p><p>Пам’ять св. Кирина – 6 липня (тут і далі примітки автора).</p></section><section><p>3</p><p>Драгунах.</p></section><section><p>4</p><p>Чернігівський наказний полковник.</p></section><section><p>5</p><p>Рубіном.</p></section><section><p>6</p><p>Висока бараняча молдовська шапка.</p></section><section><p>7</p><p><em>Левенці</em> – одна з назв опришків.</p></section><section><p>8</p><p>Один з типів кінноти. Часто пишуть «рейтари», та це неправильно.</p></section><section><p>9</p><p>Тобто Я. Радзивіллу, воєводі віленському та литовському польному гетьману.</p></section><section><p>10</p><p>Тут – до Молдови. Ці назви часто плутали, навіть в офіційних документах.</p></section><section><p>11</p><p><em>Домінус </em>(румунською – «господар») – титул молдовського князя.</p></section><section><p>12</p><p>Дякую <em>(нім.).</em></p></section><section><p>13</p><p>Артилерійським парком.</p></section><section><p>14</p><p>Граб'янка прямо вказує, що випадок із Нечаєм був першим за всю історію козацтва.</p></section><section><p>15</p><p>Молитва Ісусова складається з одного речення.</p></section><section><p>16</p><p><em>Келеп </em>зазвичай називають бойовим молотом, хоча насправді це зменшена копія кирки. Його також могли називати чеканом, хоча частіше цим терміном називали невеличку сокирку.</p></section><section><p>17</p><p><em>Секлери, </em>або <em>секеї, </em>чи <em>секуї</em> – угорське плем’я, що мешкало в горах Трансільванії (Семиграддя). До XVII ст. секеї справді користувалися «рунічним» письмом, яке на початку середньовіччя вживали тюрки, хозари та деякі інші азійські народи. (Зі скандинавськими рунами воно не має нічого спільного.) Є відомості, <em>що у ХХ ст. </em>(!!!) деякі кубанські козаки знали цю абетку, яку пристосували для шифрування донесень. Перейняти її на Кавказі вони не могли, бо там останні «рунічні» написи датуються Х ст.</p></section><section><p>18</p><p><em>Полова </em>(від слова «поле») – козаки, що не входили до складу ані Запорозького, ані Донського війська. <em>Загонщик</em> – отаман полови.</p></section><section><p>19</p><p>Сіверського Дінця.</p></section><section><p>20</p><p>Це трапилося у 1643 р.</p></section><section><p>21</p><p>Слова Гнея Помпея: «Плисти по морю – це необхідно, жити не так уже й необхідно».</p></section><section><p>22</p><p>Молдовські міста.</p></section><section><p>23</p><p><em>П’ятигорці </em>(інша назва – панцирні товариші) – один з видів польської важкої кінноти.</p></section><section><p>24</p><p>Про таку особливість української любовної магії повідомляє Себастіян Кленович.</p></section><section><p>25</p><p>Тобто в Галичині.</p></section><section><p>26</p><p>Приказки були записані вченими вже в ХХ ст.</p></section><section><p>27</p><p>У науковій літературі вживається латинська назва – авари, але останні дослідження показують, що обри – це самоназва аварів.</p></section><section><p>28</p><p>Карла Великого.</p></section><section><p>29</p><p>Офіційно боярство було зліквідовано після об’єднання Польщі та Литви у 1569 р., але фактично подекуди зберігалося до самої Хмельниччини.</p></section><section><p>30</p><p>Дуже короткий карабін, фактично – пістоль з прикладом. Часто мав гак, аби підвішувати до сідла або до спеціальної перев’язі через плече – бандери.</p></section><section><p>31</p><p>Наймані російські війська. Щовесни набиралися з різних «гулящих людей» у Дикому полі та щоосені розпускалися.</p></section><section><p>32</p><p>У Першій книзі Царств Голіафу приписані слова: «Хіба я собака, що ти йдеш на мене з палицею?» Барило має рацію: пращі давніх євреїв мали саме такий вигляд.</p></section><section><p>33</p><p>Барило вжив слово «чекан» у його другому значенні – сокирка на довгому держаку.</p></section><section><p>34</p><p>Розбійник.</p></section><section><p>35</p><p>Шкіряний пояс. Назва походить від міста Кордова в Іспанії.</p></section><section><p>36</p><p>Підковні гвіздки.</p></section><section><p>37</p><p>В українській мові до середини ХХ ст. не існувало слова «свинець». Казали – «олово».</p></section><section><p>38</p><p>Мається на увазі апостол Петро, небесний покровитель Білого.</p></section><section><p>39</p><p><em>Парціум (букв. «</em>частка») – землі, які юридично не входили до Трансільванії, але належали її князю. До Парціуму входила більша частина Закарпаття, де й до сьогодні збереглися перекази про песиголовців.</p></section><section><p>40</p><p><em>Руська миля</em> – приблизно 7,5 км.</p></section><section><p>41</p><p>Такі бердиші з прямокутною бойовою частиною (на відміну від російських, півмісяцем) були на озброєнні саперних частин польської армії.</p></section><section><p>42</p><p>У Росії ХVII ст. ще живий був звичай – при побратимстві обмінюватися хрестиками та іменами.</p></section><section><p>43</p><p>Полковник Капуста, керівник однієї зі спецслужб Богдана Хмельницького.</p></section><section><p>44</p><p>Мається на увазі Тиміш Хмельницький.</p></section><section><p>45</p><p><em>Концеж (польськ.)</em> – клинок, придатний тільки для колотого удару.</p></section><section><p>46</p><p><em>Смок (польськ.)</em> – дракон. Слово «драгони» («драгуни») справді означає «дракони».</p></section><section><p>47</p><p>6 січня 1645 p. JD означає «юліанський день», тобто «день юліанського періоду».</p></section><section><p>48</p><p>Жив у 1540–1609 рр.</p></section><section><p>49</p><p><em>Ante Deum</em> – скорочено a. D. – «до Господа», тобто до Різдва Христового. В астрономії система Скаліґера вживається й досі.</p></section><section><p>50</p><p>За період спостережень такі зміни відбулися у 1864, 1876, 1898 та 1920 рр. Їхня причина залишається невідомою.</p></section><section><p>51</p><p>Гетьмани першої половини ХVІІ ст., страчені за вироком козацького суду: перший – за корупцію, другий – за зраду.</p></section><section><p>52</p><p><em>Spata</em> – латиною та італійською мовою – «довгий меч», пізніше – шпага. Російське слово «шпага» (скалічене spata) в Україні було майже невідоме.</p></section><section><p>53</p><p>Галина і Галя – дві різні святі.</p></section><section><p>54</p><p>У XVII ст. в усіх мовах, крім російської, казали «драгони» (тобто «дракони»), а не драгуни.</p></section><section><p>55</p><p>Шотландська вимова слова «лорд».</p></section><section><p>56</p><p>Із зрозумілих причин Галка ніколи не бачила шотландських горців.</p></section><section><p>57</p><p>У XVII ст. небіжчиків не клали на стіл.</p></section><section><p>58</p><p><em>Рахмани</em> – двійники живих людей, що живуть у підземному царстві.</p></section><section><p>59</p><p><em>Наопак</em> – інакше.</p></section><section><p>60</p><p><em>Рагани</em> – особлива категорія відьом, що згадується у литовському та латвійському фольклорі.</p></section><section><p>61</p><p>У двадцяті роки XVII ст. на Чернігівсько-Сіверські землі, недавно відвойовані Польщею у Росії, переселилося багато литовців. Ще й досі там понад сто сіл мають литовські назви, а Боян у 1649 р. не міг не застати литовських переселенців.</p></section><section><p>62</p><p>Тобто час, який потрібен, щоби п’ять раз прочитати «Отче наш».</p></section><section><p>63</p><p><em>Посадка</em> – манера вершника триматися у сідлі</p></section><section><p>64</p><p>Ложі більшості рушниць були прямими, тому цілитися, притиснувши приклад до плеча, було важко. Якщо вага рушниці та віддача дозволяли, то приклад притискали до щоки так, щоб мульок опинився на одній лінії з оком.</p></section><section><p>65</p><p>Навіть під час наполеонівських війн (через півтора століття) влучити в людину з найкращого пістоля можна було не більше як за двадцять-двадцять п’ять кроків (не метрів, а кроків), а в голову – з десяти-дванадцяти. Якщо ж пістоль був дешевий, то ще менше.</p></section><section><p>66</p><p>Праща у вигляді розщепленої палиці вживалася стародавніми євреями, зокрема саме такою Давид здолав Голіафа.</p></section><section><p>67</p><p>Бика <em>(заст.).</em></p></section><section><p>68</p><p>Цей опис не повинен дивувати читача: зарубати людину шаблею не просто важко, а дуже важко: на одному з козацьких черепів з-під Берестечка залишилися сліди сімох шабельних ударів. Тільки шостий виявився смертельним, сьомий – контрольний.</p></section><section><p>69</p><p>Від гангрени, зараження крові або правця.</p></section><section><p>70</p><p><em>Лупу</em> – вовк (латиною та румунською мовою) – прізвисько Молдовського князя Василя. Значна частина українських істориків вживає неправильну форму «Лупул».</p></section><section><p>71</p><p>Драгон помилявся: відомості про «сорок тисяч страчених» містяться в двох незалежних одне від одного джерелах, але станом на середину 1640-х років, тобто на той час, коли він покинув Молдову. За сім років його вигнання княжі кати не скаржилися на безробіття.</p></section><section><p>72</p><p>Ідеться про Зборівський договір.</p></section><section><p>73</p><p>За загальними уявленнями, на первістка не діяли лихі чари.</p></section><section><p>74</p><p>Точніше – каган. Боян правив у 60-ті роки VI cт. Сам факт, що це ім’я вживалося – хоча й рідко – в Київській Русі, а також те, що українському фольклорові відома справжня назва аварів – обри, свідчить про те, де знайшли притулок недобитки аварські.</p></section><section><p>75</p><p>Слово «король» походить від імені Карла Великого.</p></section><section><p>76</p><p>Це повір’я було дуже поширене в Україні, та й не тільки. Воно згадується в міфах фіно-угорських народів та деяких варіантах легенди про Мерліна.</p></section><section><p>77</p><p>Твоє ім’я <em>(нім., неточно).</em></p></section><section><p>78</p><p>У ногайській мові існувало шість чи сім діалектів, у власне кримськотатарській – три, які значно відрізнялися один від одного.</p></section><section><p>79</p><p>Здатність Богуна з'являтися в двох місцях зразу – історичний факт, що досі не знайшов раціонального пояснення. Деякі історики навіть висунули гіпотезу про наявність в одному полку двох полковників – Івана Федоровича Богуна та просто Івана Федоровича. Проте навіть це припущення пояснює не всі випадки. Так, наприклад, під час оборони Умані Іван Богун керував захистом верхнього замку і був тяжко поранений у плече, а через кілька хвилин він же атакував поляків із тилу на чолі кінного загону й особисто рубався, чого поранений у плече робити не може, бо однією рукою треба керувати конем, а другою – тримати шаблю. І то таких «подвоєнь» було досить багато.</p></section><section><p>80</p><p>Польський хроніст Коховський, що знав Богуна особисто, вперто називає його <em>«полковник Дуня». </em>Жоден історик навіть не пробував дати цьому факту якесь пояснення.</p></section><section><p>81</p><p>Історичний факт. Наказ про арешт дружини Богуна – єдиний відомий нам випадок, коли Хмельницький поширив репресивні заходи на дружину того, на кого гнівався. На нашу думку, це підтверджує, що вона відігравала значну політичну роль.</p></section><section><p>82</p><p>Історичний факт. Лоренцо Крассо прямо вказує, що гетьман не сповідався навіть і перед смертю.</p></section><section><p>83</p><p>Посада генерального осавула відповідала пізнішому «генерал для особливих доручень».</p></section><section><p>84</p><p>Під Вінницею Богун командував з’єднанням із п’яти полків, крім того, до нього приєдналися рештки Брацлавського. Полковник Глух прийшов йому на допомогу теж із кількома полками.</p></section><section><p>85</p><p>Це сталося у 1621 році.</p></section><section><p>86</p><p><em>Нобілітація</em> – присвоєння шляхетства (від латинського «нобіль» – знатний).</p></section><section><p>87</p><p><em>Аспр</em> – візантійська срібна монета. Після падіння Візантії слово продовжувало вживатися на Балканах як загальна назва дрібних срібних грошей.</p></section><section><p>88</p><p>Нобілітація вбитого за два роки до того Ганжі – історичний факт.</p></section><section><p>89</p><p><em>Роман Каторжний </em>(Валечний) – козацький старшина, був у рабстві на турецькій галері, очолив повстання бранців, потім був офіцером іспанської армії. За часів Хмельниччини – наказний полковник.</p></section>

Обре, сховайся добре!

Полная версия

Другие книги автора: