Знаменитые украинцы

Однією з найяскравіших особистостей української культури другої половини ХХ – перших десятиліть ХХІ ст. був композитор і музикант Мирослав Скорик (1938–2020). Його унікальний «життєвий проєкт» вмістив у себе так багато вершинних досягнень у різних сферах музичної культури, що видається дивовижним, як могла одна людина – навіть впродовж доволі тривалого часового відрізку понад півстоліття! – здійснити такий об’ємний творчий чин. Мабуть, одним з «ключів», яким можна відкрити таємницю його мистецьких звершень, була гуманістична спрямованість усіх помислів, потреба писати «для людей», а не для того, щоби показати і прославити себе. У форматі PDF A4 збережений видавничий макет.

Олег Ольжич (1907–1943) – велична постать в українському громадсько-політичному житті, в українській поезії, в українській науці. Видатний археолог із європейським ім’ям, він володів дев’ятьма мовами, а його дослідження не втратили сенсу і понині. Видатний поет – він сказав нове слово в українській літературі. Видатний діяч Організації українських націоналістів – він був дійовою особою в побудові української держави в умовах нацистської окупації території України. 1943 року Олег Ольжич загинув у концтаборі Заксенхаузен.

Микола Амосов (1913–2002) – хірург з ласки Божої, що врятував тисячі життів; новатор, який відкрив нові шляхі у хірургії легень і серця й створив нову науку – біокібернетику; вчитель багатьох хірургів; оригінальний мислитель; невтомний пропагандист здорового способу життя; талановитий письменник; громадянин і захисник Вітчизни. У результаті всенародного голосування в рамках проекту «Великі українці» (2008) Микола Амосов посів друге місце після Ярослава Мудрого, також його назвали найморальнішим (разом з Григорієм Сковородою), найрозумнішим та найщедрішим українцем.

Праведник віри – таким знають митрополита Шептицького в усьому світі, адже під час Другої світової війни він власними зусиллями врятував від неминучої смерті сотні єврейських родин. А для української церкви митрополит Андрей – одна з найвеличніших постатей. Його вчинками завжди керували любов та правда, і, мабуть, саме тому Андрей Шептицький здобув загальну повагу. У 36-річному віці він очолив Українську греко-католицьку церкву і був її очільником до кінця свого життя. Митрополит Андрей першим із ієрархів почав використовувати у спілкуванні з вірянами народну мову, першим почав правити богослужіння українською. І можна стверджувати беззастережно: Андрей Шептицький був людиною великої сили волі, патріотом своєї країни, який заповідав своїм нащадкам: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею любіть Україну…».