Книги автора: Иван Семенович Нечуй-Левицкий

«Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького – соціально-побутова повість, у якій автор порушує болючу тему кріпацтва***. Микола виявив непокору панам, через що змушений був покинути рідні краї і родину і скитатися усе життя. Твір є одним з найвідоміших зразків великої прози Нечуя-Левицького, серед яких також «Кайдашева сім’я», «Хмари» та ін.

«Київські прохачі» Івана Нечуя-Левицького – оповідання про життя жебраків, мешканців соціального дна***. Перу автора належать й інші твори, зокрема, «Дві московки», «Без пуття» тощо.

«Хмари» Івана Нечуя-Левицького – роман, у якому зображено село напередодні скасування панщини***. У творі постає образ людини нового часу – українського просвітянина Радюка, який вважає, що єдиний порятунок народу – у навчанні. Твір є одним з найвідоміших зразків великої прози автора, серед яких також «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря» тощо.

Фрагмент казки Івана Нечуя-Левицького «Запорожці» розповідає про подорож молодого лоцмана Карпа Летючого у потойбічний світ запорожців, де він зустрічається із померлим гетьманом. Розпитавши Карпа про сучасне життя України, гетьман зажурився: нічого не змінилося, Україна як і раніше потерпає від «ляхів, москалів і жидів», і молитися за свою землю – єдиний вихід для всіх.

«Вітрогон» Івана Нечуя-Левицького – гумористичне оповідання про пригоди малого хлопчика, що замазався брудом і заснув під мостом, а люди сприйняли його за чорта***. Перу автора належать й інші прозові твори, зокрема, «Дві московки», «Навіжена».

«Українські гетьмани Бруховецький та Тетеря» Івана Нечуя-Левицького – історична повість, у якій ідеться про період князювання двох гетьманів в Україні***. Східна Україна разом з Іваном Брюховецьким лишилася під московським царем, західна разом з Павлом Тетерею піддалася під польського короля. Перу автора належать й інші твори на історичну тематику, зокрема, «Гетьман Іван Виговський», «Князь Єремія Вишневецький».

«Старі гультяї» Івана Нечуя-Левицького – соціально-побутове оповідання, в якому автор розкриває традиційну для його творчості тему родинних стосунків, поділу спадку***. Перу автора належать й інші твори на подібну тематику, зокрема, повість «Кайдашева сім’я», «Дві московки» та ін.

«Скривджені й нескривджені» Івана Нечуя-Левицького – твір, жанрово визначений автором як «легенда індуська»***. У творі присутні міфологічні персонажі, фантастичний сюжет доповнений соціально-психологічними елементами. Перу автора належать також й інші твори, зокрема, «Київські прохачі», «Без пуття» та ін.

«На кожум’яках» Івана Нечуя-Левицького – комедія, сюжетно насичена і динамічна***. Пізніше її сюжет було використано у комедії Михайла Старицького «За двома зайцями». Перу автора належать й інші твори на соціально-побутову тематику, зокрема, повість «Кайдашева сім’я», «Дві московки».

«Дві московки» Івана Нечуя-Левицького – повість, присвячена селянській тематиці***. Доля двох сестер Марини і Ганни складається нещасливо – одну змушено покинув чоловік, інша померла самотньою у чужому місті. «Дві московки» належить до найвідоміших прозових творів автора, серед яких також «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я» та ін.

«Дві милі» Івана Нечуя-Левицького – соціально-побутове оповідання про дівчину, яка завагітніла від парубка, а коли він посватав іншу, намагалася силоміць обвінчатися з ним і відіпхнути суперницю***. У творі діють ті самі персонажі, що й в оповіданні Івана Нечуя-Левицького «Старі гультяї».

«Біда бабі Парасці Гришисі» Івана Нечуя-Левицького – соціально-побутове оповідання, в якому читач порине в атмосферу родинних стосунків простих українських селян***. Взаємини невістки зі свекрухою, побутові сварки і мир подані у творі з легким гумором та сатирою. Перу автора належать й інші твори на подібну тематику, зокрема, «Кайдашева сім’я», «Старі гультяї» тощо.

«Біда бабі Палажці Солов’їсі» Івана Нечуя-Левицького – оповідання, наповнене картинами з життя селянської сім’ї***. Родинні взаємини описані з легким гумором, для твору характерний фольклорний колорит і жива народна мова. Перу автора належить низка подібних за тематикою і стилем творів, зокрема, «Біда бабі Парасці Гришисі», «Кайдашева сім’я» та ін.

«Без пуття» Івана Нечуя-Левицького – сатирична повість-пародія на декадентство***. Головними героями твору є егоїстичні й гонорові Павлусь і Настуся – діти багатих людей, які ведуть богемний спосіб життя і яким глибоко байдужа доля рідного народу. Перу автора належать також й інші соціально-психологічні твори, зокрема, «Дві московки», «Бурлачка», «Кайдашева сім’я» та ін.

«Апокаліпсична картина в Києві» Івана Нечуя-Левицького – прозова замальовка картини вечірньої пожежі в Києві***. Твір позначений імпресіоністичними штрихами, для нього характерна яскрава візуалізація. До подібних описових творів також належить невеличке оповідання «Сокільська гора».

«Афонський пройдисвіт» Івана Нечуя-Левицького – найяскравіший антиклерикальний твір, у якому автор сміливо викриває лицемірство, аморальність і кар’єризм духовенства***. Оповідання належить до кращих зразків гострої соціальної прози автора, серед яких також «Микола Джеря», «Бурлачка» та ін.

Відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький (1838—1918), автор повістей та оповідань з народного життя, у романі «Хмари» (1874) звертається до теми української інтелігенції. Символічною є назва роману, бо хмари – то своєрідне уособлення національного гноблення та придушення української культури. У цій атмосфері моральної задухи формується характер головних героїв. Це люди широких прогресивних поглядів, які, незважаючи на всі перепони, своєю просвітницькою діяльністю здіймають хвилі національної свідомості народу та розганяють «хмари», прагнучи до світла.

У романі «Над Чорним морем» (1890) відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький (1838—1918) звертається до теми української інтелігенції, відкривши нову сторінку в українській прозі. Автор змальовує людей широких, прогресивних поглядів, що своєю гуманною просвітницькою діяльністю відкривали народу перспективи нового, вільного і розумного буття. Такими, насамперед, є Саня Навроцька й Віктор Комашко, герої роману, справжні подвижники, вірні раз і назавжди обраному шляху, що став їхнім життям.

У творчій спадщині Івана Нечуя-Левицького (1838—1918) значне місце посідають історичні твори. Славному героїчному минулому українського народу присвячено романтичну казку «Запорожці», хвилюючу повість про вільну козацьку державу – Запорозьку Січ. Письменник переносить Січ у зачарований казковий світ під дніпровськими порогами, звеличує січове козацьке лицарство, що навічно залишилося у пам’яті народній. У романі «Гетьман Іван Виговський» відтворено один з найдраматичніших періодів в історії України за часів після смерті Богдана Хмельницького. Герой роману Іван Виговський, безсумнівно, особистість складна і неоднозначна. Вболіваючи за долю України, він все ж таки свої особисті амбіції ставив вище інтересів держави, і, зрештою, влада для нього стала дорожчою за Батьківщину…