Найманець

Найманець
Сергiй Залевський

Макс Шнiтке #4
Макс зi своею нерозлучною супутницею – рудоволосою красунею Юлi – продовжуе життя у свiтах Спiвдружностi. Пара вирушае у тривалу подорож в далекий директорат Корит. Пiд час перельоту Макс стае власником дивного i загадкового трофея, який насправдi виявляеться скафом древнiх, що контролювали колись цю галактику. А згодом герой розумiе, що отримав у спадок надзвичайно цiннi i дуже рiдкiснi данi про устаткування спецiалiзованого корабля зi штучним iнтелектом зниклоi раси. Нарештi з'явилася можливiсть долучитися до технологiй предкiв.

Сергiй Залевський

Найманець

Глава 1

– Менi не подобаеться цей корабель – хмурився Крун, розглядаючи щось на тактичнiй схемi.

– І чим же вiн тобi не подобаеться? – перепитав у нього наш герой – вiн теж знайомився з даними, якi вивiв ШМ. Звичайний середнiй транспортник, напевно торговець вузькоокий.

– Нi, це не торгаш, я в цьому упевнений. Швидше, перероблений в середнiй носiй транспорт, тримаеться окремо вiд iнших. До речi, поки ми тут розважаемося, змiнився увесь склад на орбiтi – ось цих вiсiм пришли разом, напевно це караван, та i тримаються купи. А цей транспорт тут вже був до нас – чуе мое серце, що вiн чекае на вiдповiдну цiль, щоб дiстати в порожнiй системi. Та i я наказав за ним стежити ШМ, i ось якi спостереження: кiлькiсть малого флоту на його борту явно не вiдповiдае звичайнiй вантажiвцi, крiм того, бiля нього постiйно крутяться п'ятiрка легких КВП – навiщо транспорту бойовi КВП? Його завдання в караванах лiтати – там, на палубах повиннi вантажi стояти, а не кораблi вiйськового призначення. Пiдозрiлий кораблик, м-дя.

– Раз вiн такий пiдозрiлий, збирай команду, i валимо звiдси – припаси ми закупили, команда трохи вiдпочила – у нас ще половина шляху попереду. А для таких ось незрозумiлих об'ектiв у нас в арсеналi е «Део-Б» – якраз для того, щоб вiдохотити цiкавитися нашими трюмами.

– Так, «Део-Б» знатна рiч – хихикнув капiтан – керована торпеда подвiйноi дii – винахiд хаманцев, вони намагаються цими штуками розколупати валлiнгiв. Правда, поки iм це вдаеться погано, швидше валлiнги iх колупають, ха-ха-ха. Але торпеда дуже серйозна, ага.

Ще добу команда повiльно збиралася на борту свого носiя. Нарештi, закiнчивши це невелике свято життя, корабель став набирати прискорення у бiк своеi новоi мети маршруту. Присутнi в рубцi керiвники загону були злегка спантеличенi повiдомленням бортового ШМ про те, що пiдозрiлий транспорт теж почав розганятися паралельним курсом. Капiтан i землянин переглянулися – схоже, пiдозри бувалого найманця мали пiд собою пiдстави, i незабаром iх чекае бойовий контакт з незрозумiлим супротивником.

Капiтан середнього транспортника проекту «Шоги-су» був корiнним жителем Корита. Зараз вiн з цiкавiстю спостерiгав зображення середнього корабля проекту «Фардi-624». За даними класифiкатора, це був легкий носiй бриларцiв на двадцять чотири малi борти – чотири важких i двадцять легкого типу – проти його п'яти десяткiв бортiв. Його корабель тiльки на вигляд залишався все тiею ж непоказною вантажiвкою, а ось усерединi вiн пiддався серйозним переробкам: тепер замiсть чотирьох вантажних палуб i двох трюмiв, в ньому розмiщувалося тридцять легких «Тувис-Б5» – самi кращi легкi винищувачi коритськоi розробки п'ятого поколiння – полiпшена версiя поширених гарморських винищувачiв третього поколiння. Інженери директорату особливо не парилися – здерли увесь функцiонал з iмперського варiанту КВП. Трохи помiняли компонування i видали як свiй винахiд – легкий винищувач iз спареною курсовою гарматою.

Іншi двадцять його малих бортiв були важкими штурмовиками «Самтур-Б5» – полiпшена версiя простих «Самтурiв» третього поколiння – цi вже були споконвiчно коритськими винаходами. Два курсовi гармати i двi турелi – ось iх озброення, нiяких енергощитiв i iнших винаходiв. Тактика боiв цiеi зоряноi краiни передбачала масовiсть ось таких лiтаючих трун, замiсть того, щоб випускати добре захищенi машини – так було дешевше.

Ось i у цього легкого, за критерiями Корита носiя, якiсть була замiнена кiлькiстю – майже двократна перевага в малих кораблях, в порiвняннi з аналогами iнших держав. Саме тому, спираючись на такий бойовий потенцiал, Сунь-чо Фчай абсолютно спокiйно борознив фронтир директорату i вiльний космос. Команда була вiдповiдно капiтановi: сумiш рiзних народiв, що населяють великий простiр директорату: вузькоокi чини, тупуватi, але зухвалi рушики, кмiтливi япi i корi – строката команда ловцiв удачi. Деякi проблеми спочатку створювали рушики – тим був потрiбний iх нацiональний напiй вадяра – без нього у них починалася формена ломка i психоз. Але Сунь-чо швидко знайшов вирiшення проблеми, трохи повороживши над харчовим синтезатором. Оскiльки сам напiй був заборонений до кодування в цих агрегатах, капiтан найняв одного iскера, який провiв невелику операцiю: помiняв назву одного сильного алкогольного напою «смага» на «вадяра» – рушики не вiдчули рiзницi. З тiеi митi вони стали найщасливiшою частиною команди на борту «Шоги-су».

Постеживши тиждень за можливою жертвою, Сунь-чо прийняв рiшення переслiдувати бриларцiв, чим неабияк пiдняв настрiй екiпажу – мiж цими двома державами були натягнутi стосунки, тому пощипати зухвалих сусiдiв погодилися усi без виключення. Трохи бентежило те, що це був повноцiнний бойовий носiй шостого поколiння, але ватажок пiратiв покладався на стару, добре перевiрену тактику чисельноi переваги, широко вживану в директоратi. Тим бiльше, як вiн вважав, рiзниця мiж двома сумiжними поколiннями технiки невелика – те, що у нього була перероблена вантажiвка, його не бентежило.

Розiгнавшись услiд бриларцю, коритський транспортник повторив його маневр – бортовий ШМ давав 90 % гарантiю стрибка в ту ж систему, куди вистрибнув потенцiйний супротивник. Вискочивши через дев'ять днiв в мертвiй системi, Сунь-чо Фчай радiсно потер руки – слава космiчному рандому, вони прибули першими – е час пiдготуватися.

– Пiлотам зайняти своi машини – перша хвиля десяток легких «Тувисiв» – помацаемо нашу дичину про всяк випадок. Друга хвиля: десять «Тувисiв» i ланка «Самтурiв». Третя хвиля – усi, хто залишився, ха-ха-ха. Завдання для усiх – прикриття наших абордажних ботiв – нам цей кораблик потрiбний цiлим – працюемо тiльки по прикриттю i бортовим турелям. Не дай древнi боги, хтось з вас, дибiли, палитиме по двигунах – особисто вiдправлю до утилiзатора. Особливо це стосуеться третьоi ланки «Самтурiв» – для вас, три Івана з Рушкостана, повторюю спецiально: в корму не стрiляти, синеморде м'ясо, iпать.

– А чого вiдразу Івани – як тiльки що, вiдразу ми крайнi? – вiдгукнулася бойова трiйка з незабутнього протекторату – самi вони були з якоiсь ватноi територii i називали себе ватниками.

– Мовчати м'ясо – за успiшний бiй ваша трiйка буде премiйована. На вибiр: премiя на особовий рахунок або оригiнальна вадяра.

– Нафiг премiю, де ii тут витрачати то? – вiдразу пожвавилася дiлова трiйця – даеш пiвлiтра на гора!

Сунь-чо поморщився – вiн так досi i не розумiв до кiнця цих гуманоiдiв – остання iх фраза збила його з пантелику. Зараз вiн спостерiгав, як його пiлоти займали мiсця в рубках своiх бойових машин, але особливо уважно вiн стежив за трьома Іванами з Рушкостана – тi навiть у бойовi вильоти намагалися протягнути з собою свiй напiй i легку закуску. Правда, безрезультатно – технiки, що готували iх кораблi до вильотiв, вже знали усi способи проносу цього напою цими органiзмами, i упевнено вилучали заборонену у бойовiй обстановцi сумiш. Але ватники не здавалися i постiйно намагалися придумати щось нове.

Ось i зараз ця трiйця намагалася пронести емностi з напоем у своiх нацiональних головних уборах – на мовi цього народу вiн звучав, як «сапка-уссанка». Досить оригiнальний вирiб ватникiв – головний убiр робився iз хутра рiзних тварин, що мешкають на планетi ватникiв. У холодний перiод року цей предмет одягався на голову хутром назовнi i зав'язувався внизу пiд пiдборiддям розумного. Таким чином, на вiдкритому повiтрi залишалося тiльки обличчя ватника. В усi iншi сезони року сапку-уссанку ватники носили оригiнально: один кiнець ii вiльно звисав вниз, частково закриваючи одне вухо аборигена, iнший пiднiмався вгору, вiдкриваючи друге вухо гуманоiда i коливаючись над його головою при ходьбi, як своерiдний мiнi-прапор.

У оригiналi, за давньою традицiею ватникiв, носити у такому виглядi головний убiр вимагалося при синюшному кольорi обличчя, що у свою чергу досягалося багатоденним вживанням тiеi ж вадяри, з невеликою кiлькiстю закуски (останне не обов'язково, в принципi). Але з часом, ця традицiя трохи забулася, i сучаснi ватники i ватницi (що цiкаво!) охоче iх носять iз звичайним кольором обличчя,… щоправда, вiн у них бувае дуже рiдкiсно.

Роздуми Сунь-чо Фчая перервав черговий зв'язкiвець:

– Зареестрований вихiд iз стрибка невiдомого корабля, сканую простiр.

– Давай iдентифiкацiю, вiдчуваю, це наша здобич до нас летить.

– Пiдтвердження: легкий носiй «Фардi-624», рееструю опромiнення обшивки – вони нас бачать, бос.

– Атакуемо сходу. Пiлот – зближення на мiнiмальну дистанцiю, перша хвиля – старт – помацайте наших гостей. Друга хвиля – старт через три хвилини пiсля першоi, далi працюемо по стандартному плану – пора цим зухвалим бриларцям пояснити, хто в цiй дiрi головний.

У локальнiй мережi лунали рiзнi крики i гасла, якими команда надихала сама себе. Як завжди, трiйця ватникiв вiдрiзнилася своею оригiнальнiстю, прокричавши щось подiбне до: «Погнали коней, або погнали мiських коней – якось так». Капiтан найманцiв вирiшив, що потрiбно трохи вивчити нацiональнi традицii Рушкостана, щоб краще розумiти своiх пiдлеглих, про що поставив собi нагадування у своiй нейромережi.

– Штатний вихiд iз стрибка, система 07-СБ-012к, рееструю опромiнення обшивки,…сканую,…iдентифiкацiя – середнiй транспорт проекту «Шоги-су», п'яте поколiння, директорат Корит.

– А ось i нашi друзi – недобре посмiхнувся Крун – як я i припускав. Висить прямо по вектору розгону – не проскочимо, доведеться приймати бiй.

– Змiна тактичноi обстановки – знову влiз в розмову бортовий мозок – цiль нарощуе прискорення в нашу сторону. Випуск малих бортiв,…iдентифiкацiя успiшна – легкий КВП «Тувис-Б5», десять одиниць.

– Ось тобi i здрастуйте – прокоментував почуте Макс i став вивчати тактичну схему: десять маленьких червоних точок i одна велика рухалися прямо до них. Юлi, дiвчинка, приймай вахту, я пiшов в «Фортер» – зараз кожен пiлот на рахунку.

Дiвчина обiйняла i поцiлувала свого чоловiка, потiм уляглася в пiлотський ложемент i поглянула на капiтана, неначе запитувала подальших iнструкцiй. І капiтан виправдав ii очiкування:

– Пiлот, зближення з супротивником на дистанцiю поразки курсовими гарматами. Увага екiпажу – нас атакуе носiй вузькооких – схема роботи – захист базового корабля.

Легкi i важкi кораблi бортовоi ескадрильi упевнено вибудовували захисний ордер бiля свого носiя – цей варiант дiй був основним iх тренувальним боем по дорозi сюди – його вiдпрацьовували на усiх промiжних зупинках. Усi пiлоти були зiбранi i зосередженi – вони розумiли, що iх чекае важкий бiй – двократна перевага супротивника налаштовувала усiх на тривалу сутичку.

Зайнявши мiсце пiлота у своему шахтарi, наш герой упiймав себе на думцi, що вiн навiть радий тому, що зараз вiдбуваеться – одноманiтнiсть декiлькох мiсяцiв його натомила так само, як i усю команду. Вивiв кораблик в космос i звернувся до Круна:

– Капiтан, познач мое завдання – мое мiсце в ордерi?

– Подивися на тактичну схему – вони випустили вже чотири десятки бортiв, i думаю, що це ще не межа. Твоя головна мета – два абордажнi човники, не дай iм дiстатися до носiя, воювати на своiй територii – погана iдея. Як розберешся з човниками, прикривай нам корму – не хочеться залишитися тут без розгiнних двигунiв.

– Зрозумiв, зараз займу позицiю.

Технолог вирiшив не свiтити сьогоднi своi здiбностi без крайньоi потреби – Крун вже ставив йому навiднi питання, i повторювати слабенькi вiдмазки було б безглуздо. Хоча перевантажити парочку реакторiв у москiтного флотi супротивника вiн мiг собi дозволити – вибух буде схожий на попадання з тунельноi гармати.

Мiж тим перша десятка ворогiв вже зцiпилася iз захисною лiнiею носiя – спроба розвiдки боем виявилася для вузькооких плачевною. Якiснiша технiка бриларцiв, плюс солiдний досвiд бриларських пiлотiв зробили свiй перший внесок в результат цього зiткнення – 6:0 на користь наших, хе-хе. Четверо що утекли, швидко зблизилися з другою хвилею i влилися в ii ряди. Захисники провели злагоджену ракетну атаку, можна сказати, вдалу – нападаючi втратили ще п'ять бортiв, якi втратили управлiння i стали розлiтатися в рiзнi боки, втрачаючи по дорозi елементи корпусу i обшивки. Поки що гостi з гостинного Брилару вели з рахунком 11:0. Атака у вiдповiдь ракетами принесла першi втрати – два легкi винищувачi отримали ушкодження, i вишли з бою, насилу дотягнувши до льотноi палуби – пiлоти не постраждали.

Супротивник, бачачи, що бриларцi успiшно вiдбиваються, майже не несучи втрат, змiнили тактику – дочекавшись пiдкрiплення з третьоi хвилi, накинулися на захисний ордер великою купою – двадцять дев'ять на двадцять два. «Фортер» майже не брав участь в звалищi, оскiльки вiдстежував рух абордажних ботiв – тi роздiлилися i рухалися до розгiнного коридору з двох сторiн. Оцiнивши ситуацiю, i зрозумiвши, що на два напрями вiн не зможе зреагувати, Макс рiзко прискорився у напрямi одного iх них, намагаючись вийти на дистанцiю стрiльби з тунельних гармат.

Все-таки абордажний бот, це багатомiсна труна, що летить прямо – в цьому переконалися через декiлька хвилин його пасажири – в стандартний човник, розрахований на двадцять п'ять чоловiк, вузькоокi ухитрилися запхати сорок низькорослих головорiзiв. Куди вони там влiзли то…? Одне попадання болванки з «Фортера» випарувало кормову частину човника, i шахтар жваво розгорнувся у бiк його побратима, не цiкавлячись, що стало з тими, хто залишився в обламку. Другого вiн не устигав пiдрiзати, але тут йому допомогла бортова турель носiя, майстерно прошивши непрошеного вiзитера уздовж усього корпусу. Проте, пошкоджене суденце змогло досягти створу розгiнного коридору i влетiти всередину льотноi палуби.

– Макс, вони проникли на борт – почув вiн голос своеi подруги – капiтан пiшов iх зустрiчати з комплексом штурмових дроiдiв i загоном абордажникiв. Думаю, вони впораються – там повноцiнний бойовий керiвник ШМ, та i сам Крун досвiдчений погонич. Я виходжу на дистанцiю прямого попадання – ти займися загальним звалищем – нашим КВП там важко. У третiй хвилi явно найдосвiдченiшi – ми втратили ще вiсiм кораблiв, з трьома немае зв'язку – гадаю, що пiлоти мертвi.

– Добре, я у бiй, а ти стрiляй точно, крихiтка.

У цей момент «Фардi» виплюнув першi два подарунки у бiк транспортника – той вiдповiсти нiчим не мiг, оскiльки не був озброений нiчим, окрiм турелей ближньоi оборони. Тому, корабель вузькооких гопникiв став намагатися вiдхилитися вiд пострiлiв супротивника, що йому погано вдавалося iз-за своiх габаритiв. Почався повiльний вальс двох пiвкiлометрових гiгантiв, де один був iз зубами, а iнший без. Навколо них вели свiй бiй дрiбнi кораблики – у тих були своi цiлi i своi завдання.

Крун гнав перед собою корабельний абордажний комплекс – дванадцять павукiв з бойовим керiвним ШМ, були серйозною силою в прямому зiткненнi. Поряд з металевими павуками пересувалася уся компанiя штатних бiйцiв ближнього бою – усi пiвсотнi абордажников горiли бажанням взяти участь в перестрiлцi, що намiчаеться – два мiсяцi майже тiльки i робили, що тренувалися.

– Давно я вже так не працював – збуджено думав найманець, крокуючи поряд з дроiдами – трусну старовиною, як сказав один мiй знайомий. ШМ корабля передавав йому картинку з льотноi палуби – з абордажного бота нападаючих вилiзли майже чотири десятки бiйцiв.

– Іпать, звiдки там стiльки? – очi капiтана полiзли з орбiт – вони там що, розмножуються по ходу справи, чи що? – його здивуванню не було меж. м-дя, ну що ж, потрiбно захищати свое майно – корабель, по сутi, був його власнiстю, вимагалося тiльки долетiти до Корита.

А цьому зараз заважали ось цi сорок органiзмiв, якi стали розповзатися по льотнiй палубi, як щури у пошуках iжi. Дюжина бойових броньованих машин, що увiрвалися першими на палубу, змела передовий загiн ворожих бiйцiв за декiлька секунд – усiх нападаючих були в скафах без захисних екранiв, якi плавилися i рвалися разом з тiлами тих, на кому вони були одягненi. Тут до павукiв приедналися i мiсцевi гуманоiди, що бажали розiм'ятися – непрошеним гостям стало некомфортно на чужому кораблi. Через пару хвилин така ж доля осягнула iншу частину маломiркiв – ця група була екiпiрована краще, але протиставити щось машинам смертi укупi iз розлюченими головорiзами носiя вона не змогла. У результатi, не пiдлозi валялося багато розiрваних тiл i розбитий абордажний човник нападаючих.

– Вiдмiнно, основну загрозу лiквiдовували – вголос прокоментував Крун – потрiбно повернутися в рубку, подивитися, як там справи у моiх пiлотiв.

Погнавши дроiдiв назад, заквапився iм услiд. Бiйцi ж, трохи посумувавши про те, що сутичка закiнчилася занадто швидко, зайнялися оглядом поля битви i пошуком можливих трофеiв.

Ситуацiя навколо носiя була неоднозначною: з одного боку, Юлi пристрiлялась i вже майже усi пострiли лягали в цiль – кожен залп курсових знарядь проробляв новi дiри в звичайнiй обшивцi цивiльного переробленого судна, поступово пiдбираючись до захищених коконiв рубки i реакторного сектора. А з iншого боку його малий флот був в тяжкому положеннi: супротивник використав чисельну перевагу в технiцi i упевнено давив захисникiв. Зараз спiввiдношення вибулих з бою було 24:16 на користь своеi команди – фактично, бiй вели останнi вiсiм штурмовикiв, дев'ятий вже був виведений з ладу.

Перелом в ходi бою внiс його партнер на своему «Фортерi» – влетiвши у гущу битви, вiн буквально за пару секунд вивiв з ладу шiсть кораблiв супротивника, а впродовж наступноi хвилини вибив ще трьох.

– Іпать, це якийсь КВП-рiзак, чи що – дев'ять кораблiв за хвилину – уражено дивився капiтан на тактичну схему – забiйний кораблик i вiдмiнний пiлот.

Тут вiн згадав, як втратив увесь свiй флот в убивчiй сутичцi з цим кораблем – тодi цей шахтар обiграв його тактично, умiло використовуючи астероiдне поле у своiх цiлях. Звичайно, пiлот цього кораблика показував вiдмiннi результати: доки Крун згадував свое недалеке минуле, «Фортер» зменшив кiлькiсть ворожих КВП ще на двi одиницi. Тепер спiввiдношення було 31:20 на користь захисникiв «Фардi», i на полi бою залишалися чотири важкi штурмовики i «Фортер» проти дев'яти кораблiв у супротивника.

Тим часом Юлi, очевидно, змогла дiстатись до чогось важливого в конструкцii транспортного корабля вузькооких, оскiльки вiн перестав намагатися маневрувати пiсля чергового вдалого попадання дiвчини в його борт. Мабуть, це попадання стало останньою краплею, яка вирiшила результат битви – флот супротивника став виходити з бою, намагаючись прорватися до свого носiя – жест вiдчаю, швидше за все. Втративши ще два важких КВП, залишки атакуючоi сторони влiтали в льотнi палуби свого базового нерухомого корабля, намагаючись знайти там неiснуючий порятунок.

– Тепер можна нанести нашим негостинним гостям з директорату вiзит у ввiчливостi у вiдповiдь – посмiхнувся капiтан i став вiддавати накази абордажнiй командi. Там усi були готовi, вимагалося тiльки знайти двох пiлотiв для управлiння цих самих ботiв. Але спочатку, треба упiймати усiх своiх i потурбуватися про поранених.